МЕЖДУНАРОДНОЕ БРЕНД-КОНСАЛТИНГОВОЕ АГЕНТСТВО

…ЩАСТЯ ЗАРАЗ… Happiness now
…«Довіра та почуття приналежності кожного громадянина є основою для побудови міцного і щасливого суспільства», − так артикулював алгоритм щастя Президент Фінляндії Саулі Нііністьо.
…«Верховенство права є важливою передумовою для щасливого життя людини та суспільства загалом», − уточнює Президент Естонії Керсті Кальюлайд.
…«Знайшов для себе відповідь, що щастя — це мати можливість не боятися і бути собою, а це значить мати можливість вибирати. Українці в цьому плані — щасливий народ, у них є ця можливість», − прем'єр-міністр України·Олексій Гончарук (Oleksiy Honcharuk).
… «Боротьба за щастя людей вимагає від держави продуманого та обережного підходу», − резюмує професор психології Гарвардського університету Стівен Пінкер.
…«Багатство не гарантує щастя, досягнення такого душевного стану скоріше залежить від уміння людини ділитися з оточуючими усім найціннішим», − вважає співзасновник та співголова правління Carlyle Group Девід Рубенштейн.
…«Запобігти глобальним загрозам XXI століття можна лише об’єднавши зусилля всього людства», − таку думку висловив професор Єврейського університету у Єрусалимі Ювал Харарі.
…«Здатність бути самокритичним є невід’ємною передумовою справжнього щастя», − упевнений автор ідеї та сценарист серіалу «Чорнобиль» Крейг Мезін.
…«Держава та політики не здатні зробити людей щасливими, стати такими вони можуть лише доклавши самостійних зусиль», − так вербалізував «рецепт» щастя старший науковий співробітник Інституту Гувера, Стенфордського університету Ніл Ферґюсон.
…«У нашому глобальному дослідженні ми запитували людей в цілому світі: «Що для вас найважливіше?». У багатьох країнах казали «щастя», а в деяких – «здоров’я», в інших – «фінансова безпека». А от громадяни однієї країни хотіли найбільше не цього. Для них найважливіше, щоб щасливими були їхні діти. Ця країна – Україна … Українці дуже песимістичні щодо сьогодення, але дуже оптимістичні щодо майбутнього в розрізі найближчих 5 років. Ми - оптимісти №1 у цілому світі», − такою «оптимістично-шасливою» була пряма мова засновника Форуму YES, Фонду Віктора Пінчука·Victor Pinchuk Foundation та групи EastOne Віктор Пінчука і такими ж самими були головні меседжі і заяви на 16-й Щорічній зустрічі Європейської Стратегії (YES) «Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі».

…Численні учасники і титуловані гості, а їх цьогоріч було понад 400, найбільшої на Сході Європи платформи публічної дипломатії з розробки стратегії розвитку України в глобальному контексті у ці вересневі дні знову демонстрували свій творчий хист у вербальній еквілібристиці, коли йшлося про ключові глобальні виклики сьогодення й пошуки шляхів до їхнього вирішення за допомогою державного управління заради щастя. «Вони» намагалися знайти нові алгоритми буття, бо не приховують, а констатують те, що традиційним політичним та економічним системам опонують протестні партії та політики, які не належать до мейнстріму, і міжнародні альянси й інституції складають тест на міцність. «Чи достатньо міцні наші системи і структури з огляду на економічні, технологічні, безпекові та технологічні виклики, з якими ми зараз стикаємося?» − задавались питанням «вони».

…Кожен спікер претендував на роль кращого «щастєзнавця» і красномовно презентував свої «технології» щасливого буття. Як то кажуть: «Поживемо − побачимо» як рефлексії провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, громадських діячів, провідних світових мислителів, експертів з 26 країн світу вплинуть на хід історії і чи буде ця історія для людства щаслива, і як позначаться в онтологічно-екзистенціальної системі координат «землян». Сьогодні «вони» «зосереджені» на глобальних питаннях, «їм» не дає спокою зрушення у геополітичному розподілі сил та зміни в світовій економіці, «вони» в пошуках алгоритмів глобальної безпеки, «вони» не засинають доки знову не переймуться проблемами кібербезпеки, «вони» генерують ідеї щодо енергетичної безпеки…

… За традицією, однією з найважливіших тем зустрічі YES стала Україна та її перспективи у світі. «Палкі дискусії» було присвячено змінам, що відбуваються в нашій державі, та викликам, що постають перед Україною. Реформи в країні, сприйняття України країнами ЄС, можливості щодо забезпечення національної безпеки, рецепти по збереженню територіальної цілісності, пошуки розв’язання конфліктів між лідерами думок та особистими інтересами …

... «Їх», шанованих учасників Зустрічі, як і рік тому, «обтяжує» те, що популізм у політиці зростає по експоненті. Проте наразі вони були обережними у висловлюваннях, зважаючи на останні політичні тренди та електоральну симпатію до «несистемних» політиків. «Комік в політиці — Рейк’явік як прецедент для України», − так, цьогоріч головну трибуну Форуму прийшлося ділити із «коміками» − Йон Гнарр – комедійний актор, колишній мер Рейк’явіка розмірковував перед поважним зібранням про успіхи «несистемних» у політичних іграх. «Трамп — Рух п’яти зірок — Джонсон — Болсонару… Зеленський?», − схоже ця тема хвилює «системних» і «їм» не до сміху від «їх» сміху…

…Пет Кокс, Олександр Квасневський, Джон Теффт, Крістофер Пінчер, Тоні Блер, Курт Волкер, Карл Більдт, Вікторія Нуланд − цей список можна продовжувати, та мимоволі ловлю себе на думці, що зникає цікавість до самої події, коли згадуєш цих політичних «мастадонтів». Можливо тому, що знаєш наперед вербальні меседжі цих «глобальних» гостей, які немов «весільні» генерали на світових політичних локаціях. Їх меседжі про глобальні загрози тероризму і радикалізму, які все частіше нагадують про себе фатальними подіями. Їх заяви про те, як «вони» перебувають у «перманентному пошуку розв’язання» проблем соціальної нерівності і шляхів її подолання . Їх наративи про те, як «вони» встановлюють «алгоритм буття» для тих «інших», які намагаються знайти «рецепт виживання» в світі, де крізь і всюди наслідки глобальної діяльності «їх». Можливо саме «їх» присутність детермінувала в останні роки появу негативних конотацій, коли йшлося про Ялтинську стратегію. Згадалося, як в минулі роки цей міжнародний івент отримав поза очі нейм «нафталіновий форум». Так, на цьогорічному Форумі «вони» знову були, але було «по-іншому» і нехай в «їхньому» розумінні «по-зеленому», проте це було зовсім з іншим присмаком і запахом. Домінував інший «аромат». З’явилося специфічне відчуття присутності в повітрі нових летючих пахучих речовин, які реактивно швидко були запеленговані хімічними рецепторами нюху. Таке враження, що утворився новий ольфакторний код цього івенту. Цей невербальний код легко зчитувався, а лімбічна система неначе почала «опрацьовувати» нові опції. Я не можу сказати, що перебуваю у повному захваті від «неофітів» в політиці, але зе-апологетом я потроху себе відчуваю. Сьогодні пряма мова Президента України·Володимир Зеленський про щастя, яку вже розібрали на молекули і атоми, схоже елімінувала демаркаційну лінію між «ними» та «іншими». Якось дуже органічно він не вписувався у сталу політичну парадигму під загальною назвою «вони». Сьогодні він в одному кластері з «іншими» і, схоже, поки що не поспішає вдаватися до транспозиції і залишає за собою статус «слуги народу». «Виходячи з українського контексту результатів дослідження, гадаю, можу вивести таку формулу: бути слугою народу – означає урядувати заради щастя цього народу», – такою була порада Віктора Пінчука в момент звернення до Президента України Володимира Зеленського. Як на мене, цю пораду варто було адресувати не Зеленському і Ко, а
багатьом присутнім у залі…

P.S. … Сьогодні поля «Мистецького» намагалися об’єднати всіх тих, хто, на думку організаторів, здатен вивести алгоритм щастя у часи кризи. Я побачила різних «щастєзнавців». Більшість з префіксом «екс» у пошуках нових зв’язків прокладають нові траєкторії власного буття, аби наздогнати «щастя», яке стрімко покидає їх разом із високою посадою чи мандатом нардепа. Ну, що ж , мають легітимний статус – переймаються ж щастям, дарма, що своїм. Були і ті, для кого YES був і залишається виключно іміджевим івентом, який перфектно використовується ними заради власного піару і можливістю нагадати про себе. Можливо, це робить їх щасливими. Якщо так, то така присутність виправдана. Побачила численних адептів хайпу. Не побачила колег-науковців: психологів, філософів, антропологів, «доморощених», не «заморських». Не тих, хто «зачекінився», щоб «заселфитись», а тих, чия пряма мова надовго каталізує власні глибокі рефлексії щодо буття, щастя. Тих, по яким звіряєш свій наступний екзистенційний крок. Організаторам видніше, як то кажуть. Проте впевнена, що наукова спільнота після проведення відповідних досліджень, отримання нових конкретних фактів про «Happiness now», в процесі наукового рефлексування обґрунтують їх та у сукупності з іншими результатами наукових пошуків розв'яжуть наукове завдання, що матиме істотне значення для сучасної науки. Але, справедливості заради, треба сказати, що на респект організатори заслуговують, адже в такий спосіб (проведення «щасливого форуму»), підтримують глобальну ідею про те, що прагнення до щастя є невід'ємним бажанням кожної людини; сприяють закликам Організації Об'єднаних Націй до глобального щастя і благополуччя на Землі, включаючи просування глобальних цілей в області сталого розвитку; перебувають у тренді, слідкуючи за світовими меседжами про майбутнє щастя як глобальної парадигми розвитку планети, яку ми називаємо «спільний дім». Але, повертаючись до учасників і присутніх. Їх так було багато і кожен про своє щастя. І лише спостерігання за одним детермінувало генерування нових емоцій – справжніх – тих, які з вологістю в очах... Я побачила того, кого «болить не Україна», а щастя кожного з нас… Президент… він був найпереконливішим…

P.P.S. ... «Що потрібно країні для щастя? Все просто: подолати ворогів. І йдеться не тільки про геополітику. Я маю на увазі ворогів нашого українського щастя — це війна, бідність, корупція і, вибачте, заздрість»,− залишається лише погодитися із Володимиром Зеленським·Володимир Зеленський. Лише одна ремарка – заздрість в «ієрархії ворогів», на превеликий жаль, поза конкуренцією. Ця ментальна риса етносу залишає за собою перші місця…
©Vilena V Voronovа
#VilenaVVoronova #YES #ЯлтинскаяСтратегия #HappinessNow #ЩастяЗараз #Зеленський #ВиленаВоронова #16ЩорічнаЗустрічЯлтинськоїЄвропейськСтратегії